Ім’я видатного українського композитора Семена Гулака-Артемовського відомо в світі перш за все завдяки першій українській національній опері «Запорожець за Дунаєм». Цікаво, що лібрето до опери написав сам Гулак-Артемовський. Він же, володар розкішного баса, був першим виконавцем головної партії Карася.
Твір уродженця Черкащини пройшов випробування часом – починаючи з часів прем’єри у 1863 році, оперою донині насолоджуються шанувальники музики в усьому світі. Крім цього, «Запорожець за Дунаєм» було екранізовано цілих п’ять разів! Не кожна опера може похвалитися такою кількістю екранізацій. Більше на cherkasy-trend.in.ua.
Марія Литвиненко-Вольгемут і Іван Паторжинський у ролях Одарки і Карася
Українські екранізації. Вдалі і не дуже
Три рази «Запорожця за Дунаєм” було екранізовано за радянських часів – у 1937, 1953 та 1986 роках. Перша екранізація опери «Запорожець за Дунаєм» студії «Українфільм» відома, перш за все, тим, що режисером-постановником був Іван Кавалерідзе, людина обдарована багатьма талантами – уславлений скульптор, художник, драматург, кінорежисер, сценарист. По-друге – партію Андрія в цьому фільмі виконав легендарний тенор Іван Козловський.
Найвідомішою з радянських екранізацій залишається фільм-опера режисера Василя Лапокниша створений на кіностудії ім. Олександра Довженка у 1953 році, з неповторними Іваном Паторжинським та Марією Литвиненко-Вольгемут у ролях Карася та Одарки. Їхній комічний дует, відомий, майже всім.
Третя і остання радянська екранізація опери була знята у 1986 році режисером Юрієм Суярко на студії «Київтелефільм». Незважаючи на те, що вокальні партії у фільмі-опері виконують кращі українські співаки, безумовною зіркою серед яких є Анатолій Солов’яненко, який виконав партію Андрія, ця робота менш відома глядачам. Можливо, так сталося тому, що фільм було знято в переломні історичні часи, часи сміливих експериментів та неможливих раніше проєктів, коли на екранах щодня з’являлися нові обличчя та імена і здавалося, що класика перестає бути актуальною.
В незалежній Україні «Запорожця за Дунаєм» екранізували у 2007 році. Наважилися на це Микола Засєєв-Руденко та Оксана Ковальова. Головну роль Карася виконав популярний актор Богдан Бенюк (співав Микола Шопша). Однак і ця робота не справила великого враження ані на критиків, ані на глядачів.
Богдан Бенюк у ролі Карася
Американські пригоди козаків
Але була ще одна екранізація. Незважаючи на те, що широкому колу глядачів вона майже невідома, ця версія заслуговує особливої уваги з кількох дуже цікавих причин. По-перше, фільм, який отримав назву «Cossacks in Exile», що перекладається з англійської як «Козаки у вигнанні», було знято в США у 1938 році. По-друге – за створення цієї роботи ми маємо бути вдячними уродженцю Черкащини Василю Авраменко з села Стеблів на Корсунщині, який у 1925 році емігрував до Сполучених штатів, але завжди пам’ятав про Батьківщину. По-третє – робота над “Козаками у вигнанні” велася одночасно по обидва боки Атлантичного океану – у цей час у Києві над “Запорожцем за Дунаєм” працював Іван Кавалерідзе.
І, нарешті, ще один цікавий факт – по суті, повноцінними співавторами “Козаків у вигнанні” були черкащани – композитор Семен Гулак-Артемовський та відомий хореограф Василь Авраменко. На той момент він уже мав досвід у створенні фільмів-опер – Авраменко був продюсером першого українського звукового фільму за мотивами опери Миколи Лисенка «Наталка-Полтавка». Прем’єра цієї стрічки відбулася наприкінці 1936 року у Нью-Йорку, а згодом фільм з успіхом пройшов у 17 містах США та Канади.
Другим українським музичним фільмом Василя Авраменка стали «Козаки у вигнанні» за оперою Гулака-Артемовського. Фільм-оперу знімали на гроші, які українська громада Канади збирала усім миром. До початку знімального періоду під керівництвом композитора Антона Рудницького була виконана гігантська підготовча робота. Треба було зробити нову музикальну редакцію опери, аранжувати та записати музику. Як згадував Антон Рудницький, «фільм вимагав, крім того, не малої кількості зовсім нової музики: як ілюстративного характеру, так і суто «утилітарної»: для зв’язки деяких частин, модуляцій, переходів тощо».
Василь Авраменко
“Коїться диво”
На гроші зібрані канадськими українцями на студії в місті Ньютон (штат Нью-Джерси) для зйомок було спеціально побудовано українське село, в якому і розгортаються головні події фільму.
Василю Авраменку вдалося запросити до співпраці відомого американського режисера Едгара Ульмера. Він також став директором та головним оператором-постановником. Згодом Ульмер згадував: «Це було таке, що я не сподівався будь-коли пережити. Головні діячі українських клубів мусили бути при записуванні вокальних номерів; ми нічого не могли робити без публіки, адже вона вклала в цю справу гроші. Двісті спонсорів приїхали туди з усією компанією. Коли виконували музичний номер, ці люди впадали в екстаз. Мені треба було багато часу, щоб їх заспокоїти. Вони відчували, що коїться диво». За словами режисера, для Василя Авраменка не існувало нічого неможливого. Своєю енергією та ентузіазмом він заряджав усіх навкруги. Ульмер зізнався, що під цим напором він не міг встояти і погодився працювати над стрічкою.
Кращі актори та справжній генерал у ролі отамана
Хоча основою фільму є опера Семена Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм», Василь Авраменко вніс до сюжету деякі зміни, щоб створити справжню історичну драму з елементами романтики та гумору. Особливо ретельним був і добір акторського складу. Авраменко та Рудницький подбали про те, щоб участь у фільмі взяли українські зірки – знаменитий бас Михайло Швець у ролі Карася, примадонна Марія Сокіл у ролі Одарки, Олекса Черкаський у ролі Андрія тощо.
Особливо варто відзначити, що на роль отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського запросили справжнього бойового генерала Володимира Сікевича. Цей факт було особливо підкреслено в рекламі стрічки: «Генерал Сікевич зумів вкласти у свою роль стільки щирого одушевлення й природного драматичного хисту, що його поява на екрані заповідається як правдива сенсація». Прикрасили стрічку і сольні танцювальні номери Василя Авраменка та його учня з Канади Василя Яцини.
Володимир Сікевич у ролі Петра Калнишевського
“Джерело свіжої насолоди”
Успіх «Козаків у вигнанні» був значно більшим успіху «Наталки-Полтавки». Це помітили і критика, і глядачі. «Українці так прекрасно і природно виконують народну музику і швидкі танці, що напевно повинні були з дитячих років вправлятися, щоб створити такий небуденний фільм. Якщо вас коли-небудь зворушували народні пісні в творах Дворжака, Римського-Корсакова або Ліста, то українські мелодії стануть для вас джерелом свіжої насолоди», – ось тільки маленька частинка захоплених відгуків англомовної американської преси. Захват викликали і майстерність режисера і операторів, і гра акторів, і спів і танці… Одним словом, все.
Цікаво, що в американському прокаті на екрані водночас йшли обидві версії «Запорожця за Дунаєм» – радянська і американська. Таким чином, глядачі отримали унікальну нагоду порівняти фільми, насолодитися музикою видатного українського композитора Семена Гулака-Артемовського та прожити сповнену гумором та любов’ю до життя вічну історію про прагнення до свободи та справжнє кохання. В радянському прокаті зі зрозумілих причин «Козаків у вигнанні не було».
Отака історія про те, як опера «Запорожець за Дунаєм», витоки якої знаходяться у невеличкому містечку Городище на Черкащині, де народився Семен Гулак-Артемовський, перетнула Атлантичний океан завдяки іншому черкащанину – Василю Авраменко, щоб відродитися на радість усім шанувальникам української музики по обидві сторони океану.
